Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 922/4781/14 Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: ПуАТ "НАК "Нафтогаз Україна" розглянув касаційну скаргу Сидорченко В.В. публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 рокуу справі№ 922/4781/14 господарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Харковапростягнення коштів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 р. (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 13176,71 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015р. (судді: Істоміна О.А., Білецька А.М., Гребенюк Н. В.) рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 р. залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині часткового задоволення вимог про стягнення пені з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, стягнути з відповідача 11224, 60 грн пені, в іншій частині рішення залишити без зміни.

Скаржник доводить порушення ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, оскільки суд не врахував роз'яснень п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18 від 26.12.2011 р. № "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", та необґрунтовано зменшив розмір пені, оскільки виняткових обставин відповідачем не доведено, а судом не вмотивовано, в чому полягає винятковість обставин.

Суд не виконав вимог ст. 233 ГК України, оскільки не врахував ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан сторін, не з'ясував не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Відповідач у відзиві проти задоволення скарги заперечує, доводить, що оскаржувані судові рішення у справі відповідають встановленим обставинам та нормам законодавства, просить залишити їх без зміни. Відповідач також повідомив суд, що просить розглядати скаргу у справі без участі свого представника.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, приходить до висновку, що касаційні скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 05 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №13/3906- ТЕ-32 про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природній газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживаються населенням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Суд першої інстанції, встановивши факт прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті за спожитий природний газ, приймаючи до уваги викладені відповідачем обставини та надані докази на підтвердження обставин, які зумовили неналежне виконання зобов'язання відповідачем та його фінансовий стан, з врахуванням майнових інтересів у тому числі позивача, керуючись ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 40%, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 13 176,71 грн.

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем у відповідності до умов п. 7.3 договору правомірно нарахована відповідачу пеня в розмірі 24401,31 грн.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи було сплачено 10% пені в сумі 2440,13 грн. та провадження в даній частині судом припинено, тому предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21961,18 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211.

Разом з цим, колегія суддів враховує те, що ст. 233 Господарського суду України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.1 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, затверджений наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №61 від 15.04.2013 року, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (КЕВ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. Квартирно-експлуатаційне забезпечення - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном.

Відповідно до п.1.2 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, КЕВ м. Харків являється державною військовою бюджетною установою та є юридичною особою (код ЄДРПОУ 07923280).

Відповідно до п.1.2 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків утримується за штатом №45/004-5 згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 р. №Д-322/1/010.

Згідно довідки начальника КЕВ м. Харків та головного бухгалтера, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (код ЄДРПОУ 07923280) являється бюджетною неприбутковою організацією Міністерства оборони України, код неприбутковості 0002. Не платник ПДВ.

Суд зазначає, що фінансовий стан відповідача підтверджується балансом підприємства, довідкою про зміни до кошторису на 2013 рік та розрахунками на потреби в додаткових коштах за бюджетною програмою (підпрограмою) КПКВ 2101020 КЕКВ 2274 статтею на 2014 рік.

Також, колегія суддів враховує той факт, що на момент вирішення справи по суті відповідач повністю здійснив оплату за отриманий природний газ в розмірі 157 542,60 грн., а також нарахованих позивачем інфляційних в сумі 20 869,90 грн., 3% річних в сумі 6095,56 грн., 10% пені в сумі 2440,13 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 4 178,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №5 та 6 від 27.01.2015 року.

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, якими підтверджується складне економічне становище підприємства відповідача, яке є бюджетною організацією та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, зважаючи на сплату відповідачем заборгованості за рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2014.

Згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Передбачене законодавчими нормами право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, базується на оцінці судами доказів, наданих сторонами і їх переоцінка та встановлення інших обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів не вбачає у сумі на яку суд зменшив пеню та яка є предметом спору за скаргою критичного порушення прав скаржника, яке він намагається довести, або що зменшення є надмірним і не співвідноситься із наслідками порушення зобов'язання, тобто, що таке зменшення не є співрозмірним в контексті інтересів позивача.

З огляду на викладене, висновки суду слід визнати законними, обґрунтованими, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішення та постанови у справі касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 р. у справі № 922/4781/14 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун